За 300-метровим столом сидів дід у ізоляції,
теревенив недоумок про велич московську своїй пихатій нації,
немов вампір, купався він хворий у людській крові,
щороку грівши свою дупу на курортах, мабуть на Балі.

На вилах носила старого блуд і пропаганда,
союзників у пригоршні – Корея, Білорусь, і мабуть ще Уганда,
придворним на очі розсипав він полову,
від «історії російської» відібрало в мене мову.

Повів армію ворожу чужу землю топтати,
Ой чого, Ти ж недоумок, не міг собі просто сконати?
ганебний карлик у комфорті спокійненько смерті чекає,
чому Стара із Косою до нього так не поспішає?
‍

At a three-meter table sits an isolated
man embittered by the aggressive nation.
He’s bathed in blood in old age, world
history soon turning
the page.

As leader he led a propagandist
opinion, annexed
Belarus under the guise
of dominion.

Grandfather gives
a candid delusion, my brain,
a state of confusion.

He led the fools to trample on
foreign land, grandfather not lending
a hand. The death he slowly awaits, an old
woman with a scythe calls
for dating.





‍

Translated into English and Ukrainian by the author.